Андрій та Джаміля
... воно для кожного своє, воно настільки різне й щоразу неповторне, що йому не можна дати чіткого визначення... кохання - це те, що допомагає; це те, що змушує страждати; це те, що дарує неповторне й ні з чим непорівнянне щастя... і часто не можна сказати що це за щастя, від чого, чому й звідки воно узялося... просто добре, тепло й радісно на душі й тобі більше нічого не треба й ти абсолютно щасливий...
Наше знайомство відбулося два роки тому в дитячому таборі «Світлий». Ні, це не була божевільна любов з першого погляду! Ми були просто друзями. Ми часто зустрічалися і розповідали один одному про радощі і печалі, давали один одному поради, говорили абсолютно про все! Ми зустрічалися в компанії друзів. Разом жартували, сміялися, брали участь в концертах та конкурсах табору, вболівали за «своїх дітей», спілкувалися і після закриття літнього сезону. А потім, потім щось сталося!
Ти раптом розумієш, що ... ця людина потрібна тобі більше ніж що-небудь ... навіть більше ніж ти уявляєш... Дивна це справа-ЛЮБОВ ... Вчора ти ще нічого не знав про цю людину, ... а сьогодні ти не можеш прожити без неї ні дня ... ти про неї думаєш ... ти чекаєш коли можна буде сказати їй пару слів, або написати щось ... і так день за днем ...
Ви напевно пам'ятаєте легенду про те, що свого часу Боги розділили людей на дві половини ... і щоб людина була щаслива, вона повинна знайти свою половинку ... Ось і в нас той самий випадок ...
