Дуже часто стурбовані батьки викликають лікаря додому і розповідають йому про те, що в абсолютно здорового малюка вночі або вранці раптово виникла сильна блювота. У маленького пацієнта слабкість, млявість, і він не хоче їсти. І тоді медики повідомляють стривоженим батькам, що у дитини ацетонемічний синдром. Що це таке і як себе поводити у таких випадках ми запитали у дитячих лікарів.

- За останні роки випадків захворювання на ацетонемічний синдром у дітей побільшало, - говорить лікар-педіатр дитячої лікарні Емма Яременко.

Нині педіатри фіксують це захворювання чи не щодня. Незважаючи на те, що ця патологія давно відома лікарям, усе ж виникає багато помилкових тлумачень і думок щодо цього стану, причин виникнення та лікування.

- Ацетонімічний синдром - це не хвороба, в граничний вияв в дитячому віці однієї з аномалій конституції нервово-артричного діатезу.Розпізнати його можна вже в ранньому віці. Такі діти випререджають розвиток у нервово-психичному відношенні. До року вони відрізняються тим, що часто плачуть вночі, у них дуже виснажується нервова система, тому обов’язково треба звернутися до педіатра і завчасно визначити комплекс заходів, щоби попередити розвиток синдрому, - пояснює Е. Яременко.

Проявляються ацетонемічні стани по-різному. Це пов’язано з проявами основних патологій. Щодо самого ацетонемічного синдрому, то для нього характерне багаторазове тривале блювання, відмова від їжі і навіть пиття, біль у животі, поява специфічного запаху «ацетону» або «прілих яблук» із ротової порожнини дитини. Інтенсивність цих симптомів посилюється протягом кількох днів. Дитина стає млявою, дратівливою, може бути часте дихання, гарячка. Частота та кількість виділення сечі зазвичай зменшуються, що пов’язано із загальним зневодненням організму.

- Серед першорядних заходів можна назвати такі – треба заспокоїти дитину и почати випоювання. Це те, що можна зробити в домашніх умовах. Якщо підвищується температура, дитина стає млявою, то зволікати не слід. Треба негайно доправити малюка в лікарню. В медичному закладі нейтралізують кислотне середовище, що виникло в організмі дитини наслідок порушення обміну речовин. Інколи доводиться випоювати дітей в крапельному режимі. Також ставимо клізму. В подальшому треба дотримуватись певної дієти, котра не містить пуринових речовин. Пурини у великій кількості містяться в міцних бульйонах, субпродуктах. Треба збагачувати їжу кисло-молочними продуктами, вживати овочі та фрукти, дотримуватись питного режиму. Краще вживати мінеральну воду та відвар сухофруктів, - радить лікар.

Привести до повторного ацетонемічного синдрому, тобто до рецидиву може як порушення в харчуванні, так і перенапруження нервової системи. Такі пацієнти підлягають диспансерному спостереженню педіатра, ендокринолога та психоневролога. Також рекомендовано щороку проходити стандартні тести на толерантність до глюкози, УЗД органів черевної порожнини. Ще варто постійно дотримуватися таких правил режиму: достатньо часу перебувати на свіжому повітрі, фізичні та психічні навантаження мають бути регулярними і суворо дозованими, треба не забувати про водні процедури, тривалість сну не менше восьми годин, перегляд телевізора 1-1,5 години протягом доби, робота за комп’ютером дітям до шести років не рекомендована, перерви між вживанням їжі – не більше ніж три години. Ліпше їсти невеликими порціями, але часто. Крім того, за словами педіатра, ацетонемічні кризи у більшості дітей припиняються, коли їм виповнюється десять-дванадцять років. Проте вони й надалі схильні до таких станів, як дисметаболічне ураження нирок, дискінезія жовчних шляхів, цукровий діабет, вегетосудинна дистонія, подагричні кризи.